смт Вороновиця, вул. Козацький шлях, 60. 0 (432) 58-70-44
Вороновицька територіальна громада

Вороновиця

ГЕРАЛЬДИКА СЕЛИЩА         
                                                   

 

 

 

 

Герб селища                         Прапор селища

Рішенням 8 сесії 6 скликання  2011 року Вороновицької селищної ради затверджено ескізи символіки селища, а також положення про використання. 25 вересня 2011 року відбулася презентація новоствореної символіки селища.

Гімн Вороновиці
Слова О.Кім, музика І. Нікітенко
1.  Серед полів, де колос золотиться,
На сонці грає чисте джерело.
Веселкою цвіте Вороновиця –
Прадавнє й молоде завжди село.
           Приспів:
Моє життя, моя Вороновиця,
Як би далеко нас не занесло.                                                                                                                               
Завжди душа летить, мов птиця
 У рідне серцю, дороге село.
2. Лунає пісня кобзаря й донині
Між солов*їних трелей у садах.
Збулась тут мрія вікова людини
Піднятися у небо, наче птах.
Приспів
3. У кожному камінчику й листочку
Далеких предків голоси живуть.
Ми вірнії твої сини і дочки,
Нащадки твою славу збережуть.
Приспів.

Вороновиця — селище міського типу в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області. Розташоване поблизу невеликої річки Воронки — притоки Південного Бугу. Через Вороновицю пролягає автошлях та залізнична колія. Населення — 6406 (2001).

У центрі смт Вороновиці розташований костел Михаїла Архангела (XVIII ст.), трибанна дерев’яна Михайлівська церква (XVIII ст.). Костел був закладений у 1793 Францом Ксаверієм Грохольським, а закінчив його будувати Ян Непомуцен Грохольський.

У спорудженому в селищі в 70-х роках XVIII століття палаці міститься Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України та музей кобзарського мистецтва (меморіальна кімната-музей кобзаря Володимира Максимовича Перепелюка).

Історія

Перша згадка

Вороновиця належала знаменитій шляхетській русинській родині Вороновичів г. Кміта або пізніше Кмітів. Вороновичі походять від лицаря Ворони. Вороновиця згадується в письмових джерелах також як Воронове Городище. З Вороновичів походили перші вінницькі старости: Олександр Воронович, Матвій Кміта.

Перша згадка про Вороновицю зустрічається у писемних джерелах за 1391 рік. В той час у Вороновиці нараховувалось 110 осель.

Донька Івана Вороновича, вийшовши заміж за Михайла Ласку, отримала Вороновицю в посаг. Від родини Ласків Вороновиця разом з Теофілою Ласка перейшла до Мартина Радзимінського. Через шлюб Ани Радзимінської з Михайлом Грохольським Вороновиця перейшла до Грохольських. В середині XVIII століття Вороновиця стає власністю Михайла Грохольського г. Сирокомля, і зостається в цій сім’ї понад 100 років.

За указом короля Августа III у 1748 році Вороновиця одержує статус міста.

Палац Грохольського

У 70-х роках XVIII століття Францішек Ксаверій Грохольський будує на місці старого панського маєтку великий палац. Палац було побудовано в стилі раннього класицизму, в 1770–1777 рр. Архітектурні прийоми будівництва запозичені із італійської архітектурної епохи Палладіо — палаци з легко вигнутими бічними крилами. Схема палацу — головний об’єм палацу з портиком та фронтоном, який доповнюється по боках галереями, що закінчуються павільонами. Архітектором був німецький архітектор Лоренц Гедон.

Триповерховий об’єм палацу є центром композиції маєтку. Він розташований на найвищому пагорбі місцевості. За допомогою широко розкритих полуовальних крил, будинок наче обіймав тих, хто наближався до палацу. По периметру крила охоплює орнамент із гірлянд плодів і квітів, який чергується з черепами биків — мотив букраніїв, запозичений з архітектури Стародавнього Риму. Антоні Грохольський під час свого перебування в Римі та Ліворно в 1797 закупив там 519 картин відомих французьких, голландських, фламандських та італійських художників, також Тіціана. Крім того палац мав полотна Рембранта, Рубенса. Частина колекції була замурована в стіні і з часом була знищена вологою.

Загальна площа приміщення будинку 2500 м². В приміщенні розташовано 43 кімнати:

1-й поверх — вестибюль, гардероб, прийомна, служби.
2-й поверх — парадні кімнати, їдальня, кабінети, бібліотека.
3-й поверх — жилі кімнати, приміщення для прислуги. Найбільш парадними і багато оформленими були зали другого поверху південного крила, де зберігся скульптурний декор стелі (тепер тут розташований музей авіації та космонавтики). Решту займає школа.
Палац був оточений парком, закладеним в кінці XVIII ст. Територія парку спланована за принципом французьких парків XVIII ст. Перед головним фасадом був розташований круглий партер, оточений цегляною огорожею. З правої сторони палацу була стайня на сто козацьких коней. Головна алея була засаджена липами.

Вороновиця в XIX столітті

Останнім власником вороновицького маєтку із Грохольських був Адольф Грохольський, після його смерті палац і маєток перейшов його брату Людгарту. За постановою російського уряду Людгарт Грохольський змушений був продати свій маєток. Від арешту та заслання в Сибір врятував його місцевий козак Іван Містота, попередивши вночі, що будинок оточений російськими військами. Грохольський продав маєток Можайському. А будинок в 1869 р. придбав в Одесі на торгах Микола Федорович Можайський — капітан II рангу. Але згодом новий володар трагічно загинув, і управляти маєтком приїжджає брат покійного — капітан І рангу Олександр Можайський. Він проживав у садибі з 1869 по 1876 р.

Експерименти Можайського

За період життя у Вороновиці Олександр Федорович крім того, що обіймав посаду Брацлавського мирового судді, він виконав значну роботу, яка передувала побудові повітроплавального снаряду. Він проводив досліди з птахами, вивчаючи умови горизонтального польоту, моделює велетенські повітряні змії. Саме, проживаючи у Вороновиці, Можайський виготовляє свою першу модель. Вона складалась із невеличкого човника, в середині якого вміщена годинникова пружина. Човник встановлений на чотирьох коліщатах, які слугують для розбігу і приземлення. До бортів човника прикріплено крильце, застосовано невеликий пропелер, вертикальне та горизонтальне оперення. Для випробовування своєї моделі Олександр Федорович вибрав високий пагорб на березі р. Південний Буг біля с. Потуш, що в урочищі Дубина, де розташовувалася дача Можайських. Планер прив’язували довгою мотузкою до трійки коней. Коли коні швидко тягли воза, особливо з гори, планер злітав у повітря і рухався за возом, при зменшенні швидкості апарат знижувався і котився на своєму візку. Польоти на повітряному змії дали можливість О. Ф. Можайському правильно визначити розміри підйомної поверхні, здатної тримати літальний апарат, важчий за повітря, з людиною. Олександр Федорович з новою енергією береться за свої літаючі моделі і значно удосконалює їх.

У 1876 році О. Ф. Можайський вирішує переїхати до Петербурга, щоб там, як він писав: «Подальшими дослідами над моделями перевірити свій проект повітроплавання».

Повітряний змій Можайського зберігався досить довго. Виявлено, що у 1890-х роках молодий Можайський (Микола Миколайович) відремонтував змія і демонстрував його польоти на дачі «Дубини». Дача Можайських «Дубина» згоріла в 1918 р., на жаль згоріла і модель планера. Сьогодні на місці випробовування апарату встановлено пам’ятний знак, збереглись залишки парку, який був біля дачі.

В кінці 19 ст. тут був костел, церква мурована 1777 р, синагога, молитовний будинок, 320 осель, 2035 мешканців, 2 класова школа, 4 млини, 72 ремісники, цукровня закладена 1874.

Багато чого бачило на своєму віку Вороновиця: коронованих осіб, революції, війни репресії, будівництво світлого майбутнього, всі ці катаклізми пережив палац Грохольських.

Радянський період

За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Вороновиця стала центром Вороновицького району.

Голодомор
Під час другого голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 27 осіб.

Транспорт

Станція Вороновиці (3 рази на тиждень поїзд Вінниця-Гайворон).

Пам’ятки

Вороновицький палац

Алея вікових лип

Музеї

Музей історії авіації та космонавтики України

Музей кобзарського мистецтва

Відомі люди

Корабльов Андрій Віталійович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
Олійник Григорій Микитович (1916—1953) — радянський військовий льотчик, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.
Сегеда Юрій Васильович — український поет і прозаїк.
народився Адольф Норберт Еразм Ґрохольський — учасник польського повстання 1831, син теребовлянського старости Яна Непомуцена.[6]
У 1897 – 1899 роках у Вороновиці мешкала сім`я німецького купця-колоніста Фрідріха Бурґгардта та балтійської німки Каттіни Сідонії Тіль, у якій виховувався син Освальд, котрий згодом стане відомим українським поетом Юрієм Кленом, близьким другом Миколи Зерова , Максима Рильського, Олени Теліги . Тут він, як стверджує в своїй книзі «Юрій Клен в житті і творчості» дослідник , літературознавець, доктор Дмитро Бучинський, розпочав своє навчання у школі.

  • Голова Вороновицької ОТГ
    Ковінько Олександр Геннадійович
  • 23252, смт Вороновиця, вул. Козацький шлях, 60, Вінницька область, Вінницький район

  • тел.(факс) +380 (432) 58-70-44

  • srvoron@ukr.net

  • Пн–Чт: з 8:00 до 17:00 год.,

    Пт: з 8:00 до 16:00 год.
    (обідня перева з 13:00 до 14:00 год.)

  • Нагору