Привітали із 95-річчям жительку нашої громади Назарчук Софію Василівну!

Це чудовий ювілей, який додає не лише сивину у волосся, але й тішить спогадами та життєвою мудрістю.

Усі гості віншували Софію Василівну та бажали її всіляких гараздів. Очі довгожительки сяяли радістю за приділену до неї увагу, адже багато чого варті турбота, пам’ять і звичайне добре слово. Вона із задоволенням спілкувалась та ділилась життєвими моментами із свого непростого буття…

Народилася Софія Василівна 22.04.1930 році у багатодітній сім’ї, де було четверо дітей у с. Тростянець.

У 13 річному віці працювала у місцевому колгоспі, де доглядала за курми та вівцями.
Пригадує, ювілярка, як півні клювали за чоботи та хустину, що аж коси висмикували з-під неї.

Приблизно у 20 років поїхала на Донбас. Працювала, пані Софія санітаркою у госпіталі, де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Прийнявши спільне рішення, пара вирішила побратися на батьківщині чоловіка, що на Житомирщині. Згодом у люблячої пари народжується немовля, прекрасна донечка.

У 1960 році всі сімʼєю повернулися на Батьківщину у тепер рідну Вороновицю (раніше поселок Дальній). Разом з чоловіком влаштувалися працювати на місцевий завод по виготовленню баняків та банок. Під час роботи на заводі, сімʼї виділили квартиру, в якій пара створила близький та рідний серцю дім. З того часу, сімʼя Софії Василівни, залишилася у нашій рідній та мальовничій Вороновиці.

Розповіла ювілярка й про те, як їй вдалося дожити до такої високості літ, насамперед, загартували: будні, клопоти та робота!

І скрізь та в усьому Софія Василівна старалася з усіх сил. Як результат, має нагороди: за працю та материнство. Має шану та повагу від людей. А основне огорнута любов’ю й турботою доньки та онука.

Від щирого серця вітаємо іменинницю з прекрасним ювілеєм! Бажаємо щастя, міцного здоров’я, наснаги, мирного неба та здійснення мрій!