Історія країни – це історія кожного маленького села, великого міста та  кожного їх жителя. Знайомство з великою Вороновицькою об’єднаною  територіальною громадою продовжуємо селом Комарів, яке у 2016 році об’єдналося із Вороновицею.

За 16 кілометрів від обласного центру Вінниця розкинулося мальовниче село Комарів. У сиву давнину це було містечко Комаргород  із сімома церквами,  яке спалили  під час навали монголо-татари. Містечко котрим володіли родини Комарницьких і Кропивницьких.

Перша згадка про Комарів датується 1362 роком. Згідно з історичними даними, Комарів  розташований  у Брацлавському воєводстві на кордоні Вінницького повіту з Київським воєводством. В 1626 році згадується містечко «з замъкомъ». Укріплення  розміщувалися на високому місці і мали форму чотирикутника. Поселення було оточене валами і ровами. У 1640-х роках ним володіла дружина брацлавського підсудка Кропивницька. Ще тоді поселення славилося високим рівнем розвитку промислів – рибальства, ґуральництва, бортництва. Вздовж села у давнину проходив Великий Вінницький ліс. Комарівські землі на півночі межували з Стрижавськими землями. За тарифом давнього Брацлавського воєводства, з 1629 року серед 19 міст називають і містечко Комарів.

Існують дві версії назви села: від назви міста Комар город (Комайгород) чи від прізвища власника Комарницького.

Уже в середині XVII  століття село нараховувало більше ста дворів. Під час визвольної війни 1648-1654 років в селі стояв полк Данила Нечая. Про події тих часів розповідається у книзі письменника-земляка Я. Качури «Іван Богун» – «…а коники каренькі вже в Комарові стоять…».

У другій половині ХІХ століття в Комарові відчинила двері школа – маленька хатинка на дві кімнати, одна з яких була класом, а друга служила помешканням для вчителя. У 1872 році розпочав перший урок з дітьми вчитель – Яків Степанович Шило.

Не оминули село події колективізації. Під керівництвом першого голови Каленія Стягайла утворився колгосп «За новий побут» в якому трудилися комарівчани.

Заплатило село дорогу ціну життями людей під час Другої світової війни – більше 150 односельців загинуло на фронтах. Та село не здавалося ворогові.  14  березня 1944 року  визволено Комарів від німецько-фашистських загарбників. Його звільняла 40 гвардійська танкова бригада, що входила до складу І Гвардійської Червонопрапорної танкової армії, якою командував двічі Герой Радянського Союзу маршал бронетанкових військ М.Є.Катуков. Іменами комарівчан: Героя Радянського Союзу Г.П.Савчука, С.П. Лисенка, Д.І.Ополонича, братів Обухів, чуваша М.Ф.Чернова названі вулиці села.

Після війни поступово відроджувалося село, народжувалися діти, будувалися будинки, прокладалися нові вулиці.  У 1972 році збудовано загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, в якій створено і діє музей історії села.

Комарів розвивається та розбудовується. З часу об’єднання з Вороновицею село повністю оповите ниткою водогону, ремонтуються та асфальтуються вулиці. На території села знаходяться навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад,  сільський клуб, фельдшерський  пункт, церква, магазини, кафе, фермерські господарства, Державне підприємство національної енергетичної компанії УКРЕНЕРГО відокремлений структурний підрозділ Вінницькі магістральні електромережі підстанція 750 Вінниця, Державне підприємство Вінницьке лісове господарство, цех переробки лісо деревини та ін., які забезпечують роботою місцевих жителів.

Далі буде …