На днях отримали у письомовому форматі лист-подяку від вимушених переселенців, які у зв’язку з ситуацією на території України вимушені були покинути постійне місце свого проживання та тимчасово зупинитися на териториї Вороновицької громади. Лист містив зміст такого характеру.

Я, Слюсар Ніна і моя сім’я через війну, в нашій країні, стали біженцями і переселенцями.

Ми до останнього затримувалися в зоні де велися бойові дії оскільки у нас є хворі батьки похилого віку та дідусь.

І лише невимовний страх і жах тотального знищення, страх, що можна не встигнути добігти до підвалу, що загинуть діти, все це нас змусило втікати. Як у нас це вийшло знає лише один Бог і ми, що пережили та відчули страх перед невідомим на шляху до спасіння.

Опинившись в безпечному місці, де не рвуться бомби, снаряди й інші вибухонебезпечні предмети, ми відчули себе в безпеці і перестали здригатися від голосних звуків.

Виникло інше питання, що буде далі? Адже в той момент ми бігли в тому, в чому могли, ми не змогли взяти ні їжі, ні одягу. Та на щастя ми зустріли людяність та гостинність жителів Вороновицької громади.

Люди дізнавшись, що ми переселенці допомогли нам знайти не лише житло, а й допомогли з продуктами харчування, щиро ділилися усім що мали.

Дякуємо всій громаді й за те, що ми маємо все необхідне для нормального та комфортного життя. Нам є на чому спати, готувати їжу, за пральну машинку, холодильник та одяг.

Щиро дякуємо всім сусідам, а саме Дзюбі Жанні, Дзюбі Іванові, їхній племінниці Олені Дорош її чоловікові Олександру, Наталії Дробинко, Мілі Анатоліївні, Ользі за щиру допомогу моїй сім’ї.

Найбільше вразила людяність в перші дні нашого перебування у Вороновиці саме наших сусідів, людей літнього віку Івана та Жанни, які з перших годин ділилися з нами їжею приготовленою для себе.

Усім небайдужим жителям Вороновицької громади висловлюється подяка за проявлену людяність та розуміння до нашої нелегкої ситуації, адже на нашому місці може опинитися будь-хто.

Дай Боже люди милі і гостинні,

Вам усім здоров’я, миру,

Бо ми Українці – велика і дружня сім’я.

Щиро дякуємо!

З глибокою повагою, сім’я Слюсар.

Ці щирі і зворушливі слова надихають нас, надають нові сили і твердість в обраному шляху безкорисливого служіння, спонукають не зупинятися, не дивлячись ні на які зовнішні обставини, кризи і перепони та допомагати людям.